Від бешихи... тобто від рожі

Святий Архистратиг Михаїл, помоліся Господу Богу за раба твоєго
Івана (або інчого)!
Ти бих-бешище, чи ти прозірна, чи ти вітряна, чи ти водяна, чи ти
болюща, чи ти сверблюща, чи ти палюща, чи ти кров’яна! Тут тобі не
стояти у раба Божого Івана. Поки ти не стояла, поти я тебе не визивала,
і не викликала, і огнем не припікала і ножем не присікала. Я ж тебе
визиваю, викликаю і виговоряю з нарожденного, молитвенного,
хрещеного раба Божого Івана. І піди ти собі, бих*бешище, де вітер не віє,
де сонце не гріє, де чоловічий глас не заходить. У пустім місті бих*
бешище, там тобі бути, і пробувати, і роскоші тобі роскошувати. У
пустому місці камень гладай (їж), у великому лісі дерево гладай, а в
глибокому морі воду пий. Там тобі бути і пробувати... На Ордані*ріці,
там збирались всі римські попи. Шоб ти так, бих*бешище, розійшлася,
як вони. Розійдись, роскотись тихенько, легенько маковим, дробовим
хмелем і дай спати, спочивати рабу Божому Івану (або іншому).

Треба шептать тричі.

Те ж можна шептать і від зубів.